Kropivnyckis

Kropyvnyckis – miestas vidurio Ukrainoje, 250 km į pietryčius nuo Kijevo, prie Inhulo upės aukštupio; srities administracinis centras. Per Kropyvnyckį eina Charkovo–Odesos geležinkelis; plentai į Kijevą, Charkovą, Kišiniovą, Kryvyj Rihą. Išvystyta lengvoji, mašinų statymo, maisto pramonė. Apylinkėse kasamos rusvosios anglys, geležies rūda, grafitas. Galvijų veisimo, javų, kukurūzų, cukrinių runkelių, saulėgrąžų, kalendrų auginimo regiono prekybos centras.^[2] Yra 2 teatrai, ir 2 kinoteatrai, Dailės muziejus.

Kropyvnyckis ukr. Кропивницький

miesto centras

Kropyvnyckis 48°30′00″ š. pl. 32°16′00″ r. ilg. / 48.50000°š. pl. 32.26667°r. ilg. / 48.50000; 32.26667 (Kropivnyckis)

Laiko juosta: (UTC+2) ------ vasaros: (UTC+3)

Valstybė	Ukraina
Sritis	Kirovohrado sritis

Įkūrimo data	1754 m.
Magdeburgo teisė nuo	1784 m.
Meras	Andriy Raykovic

Gyventojų (2022^[1])	219 676
Plotas	93,7 km²
Tankumas (2022^[1])	2 344 žm./km²

Vikiteka	Kropyvnyckis

Kirčiavimas	Kropyvnỹckis

2001 m. 85,8 % miesto gyventojų save laikė ukrainiečiais, 12 % – rusais.^[3]

Geografija

Krantinė miesto centre

Miestas yra Ukrainos centre, per jo teritoriją teka Ingulio upė.

Istorija

Iki miesto įkūrimo čia buvo Ukrainos kazokų gyvenvietės, kurios vėliau tapo miesto rajonais.^[4]^[5]

Vaizdas į buvusią tvirtovę iš aukštai

Per savo istoriją Kropyvnyckis kelis kartus keitė pavadinimą. 1752 m. sausio 11 d., įteikdama generolui majorui Jovanui Horvatui laišką apie gyvenviečių organizavimą Naujojoje Serbijoje, Rusijos imperatorė Elizaveta Petrovna įsakė jam „sukurti molinę tvirtovę ir pavadinti ją Šv. Elizavetos fortu“.^[6] Pirmasis žinomas Jelysavetgrado vardo paminėjimas datuojamas 1764 m.

Ukrainos Liaudies Respublikos antspaudas

Sovietų ir Ukrainos karo metu (1917–1922 m.) miestas buvo kontroliuojamas Ukrainos Liaudies Respublikos. 1920 m. sovietų kariuomenė trečią kartą užėmė Elizavetgradą.^[7]

1924 metais miestas Grigorijaus Zinovjevo garbei buvo pavadintas Zinovjevsku. 1934 m. gruodžio 7 d., praėjus savaitei po absoliučiai nieko bendro su miestu neturinčio Serhijaus Kirovo nužudymo, Zinovjevskas buvo pervadintas į Kirovo, o vėliau – į Kirovogradą.

Holodomoro ir sovietų represijų metu žuvo 2238 miestiečiai.^[8]^[9]

Nuo 1941 m. rugpjūčio 5 d. iki 1944 m. sausio 8 d. miestas buvo nacių okupuotas.

Po 1991 metų kilo didelės diskusijos dėl miesto pavadinimo. Kai kas norėjo sugrąžinti Elizavetgradą, tačiau atrodė, kad nedera dar kartą priskirti Ukrainos miestui Rusijos imperatorės vardą.

Praėjus dvejiems metams nuo Rusijos ir Ukrainos karo pradžios, 2016 m. liepos 14 d., miestas pagal dekomunizacijos įstatymą buvo pervadintas rašytojo ir vieno Ukrainos teatro įkūrėjų Marko Kropyvnyckio garbei.

Rusų invazijos į Ukrainą metu miestas nukentėjo nuo Rusijos raketų ugnies ir tapo kelių tūkstančių pabėgėlių iš šalies pietryčių prieglobsčiu.^[10]

Galerija

Teatras
Sinagoga
Regiono taryba
Miesto taryba
Centrinė sritis
Paminklas skirtas sovietinių represijų aukoms atminti

Miestai partneriai

Dobričius, Bulgarija

Sportas

FK Zìrka Kìrovograd (futbolas) – nuo 2016 m. Kropivnyckio „Zirka"“.

Šaltiniai

↑ UKRAINE: Provinces and Major Cities, citypopulation.de
↑ Kropyvnyckyj. Visuotinė lietuvių enciklopedija, elektroninis papildymas. – Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2017–2022
↑ кількість та склад населення України
↑ Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини XVIII століття / А. В. Пивовар. – К.: Академперіодика, 2003. – 336 с.
↑ Матівос Ю. М. Місто на сивому Інгулі. – Історико-публіцистичний нарис. – Кіровоград. ТОВ «Діаграма», 2004 р. – c. 26.
↑ на доповіді Сената «Генваря 4 дня 1752 года подписано Ея императорского Величества рукою тако: быть по сему, а данную генерал майору Глебову инструкцию велено оной крепости учинить наперед план и для рассмотрения прислать в военную коллегию». Центральний державний військово-історичний архів Росії Ф.349, інв.№ 9, спр.1445, стор.2-4
↑ Сергій Шевченко, Єлисаветградськими волами за українським паровозом, Вечірня газета, 7 травня 1993 р.
↑ Загальноукраїнський том Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні.
↑ Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Кіровоградська область.
↑ ОКУПАНТИ ВГАТИЛИ РАКЕТАМИ ПО КРОПИВНИЦЬКОМУ: 8 ЛЮДЕЙ ТРАВМОВАНІ, ОДНА – ЗАГИНУЛА

Nuorodos

Tinklalapis apie miestą Archyvuota kopija 2008-10-22 iš Wayback Machine projekto. (ukr.)

Kirovohrado sritis

[1] UKRAINE: Provinces and Major Cities, citypopulation.de

[2] Kropyvnyckyj. Visuotinė lietuvių enciklopedija, elektroninis papildymas. – Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2017–2022

[3] кількість та склад населення України

[4] Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини XVIII століття / А. В. Пивовар. – К.: Академперіодика, 2003. – 336 с.

[5] Матівос Ю. М. Місто на сивому Інгулі. – Історико-публіцистичний нарис. – Кіровоград. ТОВ «Діаграма», 2004 р. – c. 26.

[6] на доповіді Сената «Генваря 4 дня 1752 года подписано Ея императорского Величества рукою тако: быть по сему, а данную генерал майору Глебову инструкцию велено оной крепости учинить наперед план и для рассмотрения прислать в военную коллегию». Центральний державний військово-історичний архів Росії Ф.349, інв.№ 9, спр.1445, стор.2-4

[7] Сергій Шевченко, Єлисаветградськими волами за українським паровозом, Вечірня газета, 7 травня 1993 р.

[8] Загальноукраїнський том Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні.

[9] Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Кіровоградська область.

[10] ОКУПАНТИ ВГАТИЛИ РАКЕТАМИ ПО КРОПИВНИЦЬКОМУ: 8 ЛЮДЕЙ ТРАВМОВАНІ, ОДНА – ЗАГИНУЛА

[2]

[1]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]